Кузьма Филиппович Катаенко (1903–1980) – писатель, уроженец ст. Челбасской Ейского отдела Кубанской области. Воевал на Северо-Кавказском, Закавказском, Степном и 2-м Украинском фронтах, прошёл путь от Новороссийска до Чехословакии. Его очерки печатались во фронтовой газете «Суворовский натиск». Автор сборника рассказов «В степном таборе», романов «Наши девушки», «Калиновый цвет», «Колыбель героя», пьес «Идея», «Завещание», «Живые встретятся», романа «Емшан-зелье» и др. Умер в 1980 г., похоронен на Славянском кладбище в Краснодаре.

24 июня 1942 г.

Червона армія.

Року 1942 травня 24 дня.

Доброго здоров’я, дорогий батьку!

З великим прискорбiєм узнав iз листа В. Коростиля, що Ви лишились вiрного друга, Вашої прекрасної дружини. Дуже щиро Вам співчуваю. Хотілось би в цей важкий час бути коло Вас, але умови цього не дозволяють.

А я нещодавно Вас згадав, читав Вашу «Адиге» й наче сам Вас побачив, побув з Вами у затишному кабінеті. Я в одному iз міст Донбасу у крамниці побачив Вашу книгу й ухватився за неї, як за рідну.

Моє здоров’я добре. Працюю над повістю «Дерзкі ночі». А служу ад’ютантом комбрига.

Як Ваше здоров’я, дорогий батьку? Маю щиру надію, що покращало. Повернусь з війни, то те багато творів обговоримо з Вами.

Привіт Вашім невістці та онуці.

До побачення.

Катаєнко.

Письмо адресовано старейшему кубанскому писателю А.А. Кирию.